Ви знаходитеся: Домашня Зв'язне мовлення Ефективні шляхи мовленнєвого розвитку дитини дошкільника

Ефективні шляхи мовленнєвого розвитку дитини дошкільника

Мовленнєві проблеми дітей дошкільного віку стали досить поширеним явищем (кожна третя дитина в нашому місті має мовленнєві відхилення). Через голод спілкування дитина в сучасному суспільстві може отримати недорозвинуте мовлення. Враховуючи динаміку дитячого розвитку, та зростання кількості мовленнєвих патологій, можна говорити про реальну загрозу генофонду нації. При всьому бажанні, навіть досвідчений вчитель-логопед з власними розвиваючими системами не зможе забезпечити ефективним навчанням всіх дітей-логопатів у ДНЗ (дошкільному навчальному закладі). Тому не дивно що вчитель-логопед шукає альтернативні шляхи розвиваючих методик, та систем розвитку мовлення дитини. Вчитель-логопед часто заручається підтримкою педагогів та вихователей іншого фаху. Кого на вашу думку можна залучити до розвитку мовлення дітей дошкільного віку? Якщо ви не знаєте, то скажемо напевно, що в дошкільному навчальному закладі велику допомогу та взаємозв'язок у роботі з корекції надає фіз-працівник. Нагадаємо що динамічний розвиток мовлення дитини другого та третього років життя на пряму залежить від розвитку загальної та дрібної моторики дитини. Мова йде про використання в розвиваючих системах пальчикової гімнастики та їнших активних логопедичних вправ. Тому систематичний взаємозв'язок логопеда та фізпрацівника у спільній роботі над корекцією дають свій результат

Загально відомо, що 80% майбутніх першокласників на Україні (діти 6 років) мають проблеми зі здоров'ям та розвитком мовлення:

  • порушення зору та слуху, м'язово-кісткової системи;
  • нервово-психічні розлади;
  • зниження рівня інтелектуальних здібностей;
  • мовленнєві патології.

М'язеві відчуття і мова дитини

Мова – це діяльність і шляхи мовленнєвого розвитку бувають різними. В ідеалі ефективність розвитку мовлення здійснюється при узгодженому функціонуванні головного мозку та інших відділів нервової системи дитини. В здійснюванні мовленнєвої функції дитини 3-5 років приймають участь слуховий, зоровий, руховий та кінестетичний аналізатори.

Для правильної вимови звука та мовленнєвого розвитку дитині потрібно відтворити артикуляційний уклад, що складається зі складного комплексу корекційних рухів, при цьому артикуляція, фонація і дихання повинні бути достатньо скоординовані логопедом. Також логопед має простежити моворухи дитини та співвіднести їх з відповідними слуховими відчуттями. Для того, щоб дитина зрозуміла значення слова, необхідне злиття між собою слухового, зорового і кінестетичного відчуття в єдиний образ предмету. Це важливий нюанс сприйняття, та ефективний шлях мовленнєвого розвитку дитини.

І.М.Сєченов відмічав: “... всяке відчуття по природі змішане ... до нього обов'язково приєднується м'язове відчуття, яке є більш сильним, порівняно з іншими”.

Фізіологи надавали великого значення іншим шляхам розвитку. На думку фізіологів ефективним шляхом мовленнєвого розвитку дитини та корекції мовлення є надання особливої уваги м'язовим відчуттям, що виникають при артикуляції. Так І.П.Павлов відмічав: “Мова – це перш за все м'язові відчуття, які йдуть від органів мовлення в кору головного мозку”.

У здорової дитини оволодівання звуковою системою мови відбувається одночасно з розвитком загальної моторики та диференційованих рухів рук. М.М.Кольцова експерементально довела, що при тренуванні тонких рухів пальців рук мова не тільки розвивається більш ефективно, але і сам шлях розвитку виявляється більш досконалим. Взаємозв'язок між традиційним розвитком мови і формуванням мовлення альтернативним шляхом, тобто розвиток мови дитини з допомогою загальної, дрібної та артикуляційної моторики підкреслюється багатьма дослідниками. Таким чином, розвиток рухового апарату дитини є фактором, що стимулює розвиток мови і йому належить ведуча роль у формуванні нервово-психічних процесів а також мовлення у дітей

На “карті” головного мозку яскраво видно, що рухова мовленнєва область розміщена зовсім близько з руховою областю, а площа рухової проекції відповідає проекції кісті руки. Це є ще одним підтвердженням думки про те, що мовленнєвий розвиток дитини здійснюється багатьма шляхами. А тренування загальних рухів і тонких рухів руки ефективно впливає на розвиток активної мови дитини.

Фізичні ознаки дитини-логопата

Досвідчений логопед, аналізуючи діяльність дошкільників на заняттях з фізичної культури, ще не чуючи їх мовлення визначить дитину-логопата за такими ознаками:

  • швидка втомлювальність;
  • незграбність та невиразність рухів;
  • обмеженість об'єму активних рухів;
  • дискоординація рухів;
  • порушення почуття ритму;
  • порушення просторової орієнтації;
  • труднощі у виконанні рухів імітаційного характеру;
  • порушення зорової та слухової уваги, пам'яті;
  • відставання у темпі і ритмі виконання вправ і рухів;
  • труднощі при переключенні з одного руху на інший;
  • порушення дихання.

Залучаючи дитину-логопата на ЛП для проведення корекційного навчання вчитель-логопед обов'язково проводить обстеження загальної моторики, що включає наступні орієнтовні завдання:

  • постояти на одній нозі: лівій, правій;
  • підкинути і зловити м'яч;
  • помарширувати на одному місці;
  • пройти вперед і назад по вузький доріжці, зберігаючи рівновагу.

Характеристика якісних показників виконання цих завдань допомагає ефективно діагностувати мовленнєве порушення дитини-дошкільника, підкреслити шляхи корекційного навчання.

Напрямки роботи інструктора з фізичного виховання

Які основні напрямки корекційної роботи інструктора з фізичного виховання, що забезпечують розвиток дрібної та загальної моторики і в свою чергу розвиток активного мовлення?:

1. Робота над правильним диханням, оскільки дихання є енергетичною основою мовлення. Деякі приголосні звуки потребують сильного видиху. Рекомендуються дихальні вправи з залученням в роботу діафрагми:

- “хом'ячок” – подихати носом, рот закритий;

- “собачці жарко” – часто дихати з висунутим язиком.

При цих вправах слід відчувати рухи стінок живота, обов'язково вчити подовжувати видох.

Ускладнення: носом вдих – живіт при цьому різко випирається вперед (надути животик), ротом вдих – живіт вбираємо в себе. Це мовленнєве дихання, яке є самим економічним і фізіологічно правильним. Плечі при видиху не піднімаються, щоки не надуваються! Такий тип дихання слід відпрацювати до автоматизму.

2. Виховання почуття ритму (всі рухи виконуються під супровід, з чітким акцентуванням ритму – під рахунок, метроном, під музику).

3. Виховання просторової орієнтації (шикувати, перешикувати).

4.Виховання виразності рухів. Використання рухів імітаційного характеру (стрибати як мишка, як котик, іти як мишка, як ведмедик).

Діти з порушеннями у розвитку загальної та дрібної моторики потребують диференційованого підходу. Тому їх не бажано залучати до змагань, проведення різних естафет. Через незграбність і невмільість у рухах вони часто заважають команді досягнути успіху. І тоді виникає моральний аспект у проблемі дітей-логопатів. Їх краще залучати до нескладних завдань: потримати атрибути, розкласти іграшки і т.п.

Ці діти вимагають індивідуальної допомоги у навчанні. Тому обов'язково паралельно з тими дітьми, які мають особливу схильність до занять з фізичної культури (обдаровані діти) брати дітей, які явно не встигають з виконання програмних завдань з даного розділу. При навчанні їх необхідно виявляти терпіння і наполегливість. Розвиток фізичних вмінь і навичок у таких дітей іде значно повільніше, ніж у здорових дітей. Але в своїй спільній роботі вчитель-логопед та інструктор з фізичного виховання добре пам'ятають – вони допомагають дитині позбутись серйозних вад і цим самим забезпечують успішне навчання в школі і запобігають утворенню комплексів у подальшому житті.