Ви знаходитеся: Домашня Співпраця з вихователями Розвиток мовлення дітей раннього віку

Розвиток мовлення дітей раннього віку

(консультація для вихователів груп раннього віку та батьків)

Розвиток мовлення дітей раннього віку

Сучасні програми розвитку дитини дошкільного віку в реалізації завдань мовленнєвого розвитку наймолодших визначає як одне з найголовніших – навчити малюка слухати, чути й розрізняти:

  • інтонацію голосу дорослого (веселу, лагідну, сувору);
  • звуки природи (шум вітру, гавкання собаки,й щебетання пташок тощо);
  • гру на музичних інструментах (піаніно, сопілка);
  • наголос у словах;
  • слова, що різняться одним звуком (чашка – кашка, мишка – мушка, тощо);

Крім завдань на розвиток слухової уваги та фонематичних процесів ставляться й інші завдання:

  • вправляти в умінні чітко вимовляти звуки в словах, договорювати їх, не оглушуючи дзвінких і приголосних;
  • збагачувати активний і пасивний словник дитини;
  • формувати граматичні уміння (вживати кличну форму, вживати сполучники, займенники, змінювати слова за зразком);
  • сприяти формуванню комунікативного мовлення (пояснювати, просити, запитувати, відповідати);
  • формувати здатність розповідати напам'ять;
  • заохочувати та схвалювати бажання дитини складати власні казки та оповідання;

Процес мовленнєвого розвитку дитини глибоко індивідуальний, неповторний. Терміни появи першого слова мають великий діапазон. Є випадки, коли дитина ще до року промовляє більше десяти слів. Інший приклад – на третьому році життя – жодного слова. За даними наукових досліджень мінімальний словник дітей віком 1 р. 3 міс. становив 4 слова, а максимальний 232. Всі діти нормально розвивались. Але відсутність мовленнєвих проявів у ранньому віці може бути показником серйозних захворювань:

  • порушення слуху – унеможливлює розвиток слухової уваги до свого та чужого мовлення, а відтак, і його наслідування;
  • алалія – один з найскладніших дефектів, що характеризується відсутністю мовлення або його системним недорозвитком. Це результат органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку в зародковому стані або в ранньому періоді до формування мовлення;
  • аутизм – ослаблення зв'язків з реальністю, що проявляється у небажанні вступати в контакти з довкіллям, зосередженості на собі, відокремленості від однолітків та рідних;

В цих випадках, однозначно, необхідна допомога фахівців.

Соціальні причини запізнілої появи мовлення:

  • дефіцит спілкування дорослих з дитиною. Дитина не має іншого шляху навчитися говорити як тільки наслідуючи мовлення дорослих. В такому випадку говорять про педагогічну занедбаність дитини;
  • гіперопіка дитини. Батьки, зчитуючи жести, міміку дитини миттєво задовольняють потреби, що виникають у дитини. Необхідність докладати мовленнєвих зусиль не активізується;
  • надмірність іграшок. Дитина маніпулює ними, емоційно реагує на дії з ними. Дорослі тішаться, що дитина на набридає їм, і вони мають змогу займатися своїми справами;
  • використання дорослими спотвореного дитячого мовлення, так званого “сюсюкання” у спілкуванні з дітьми. Таким чином, у дитини з'являється спотворений зразок для наслідування і не виникає потреби в удосконаленні звуковимови;

В реалізації завдань мовлення дітей раннього віку як один із принципів, використовується принцип інтеграції. Сутність його – вирішення проблем мовленнєвого розвитку (профілактика та корекція) через всі сфери життєдіяльності – “Природа“, “Культура“, “Люди“, “Я сам“
Методи та прийоми:

  • ігри – вправи;
  • ігри – заняття;
  • ігри – доручення;
  • ігри з лялькою;
  • бесіди на різноманітну тематику;
  • розгляд картинок, книжкових ілюстрацій з супроводжуючим описом або бесідою;
  • читання художньої літератури відповідно віку дитини;
  • розучування потішок, забавлянок, невеличких віршів;

Напрямки профілактичного та корекційного навчання:

  • проведення мовної гімнастики (вправи на розвиток мімічних м'язів і губ, артикуляційні, дихальні та голосові вправи);
  • розвиток загальної моторики;

Зазначені напрямки роботи реалізуються впродовж дня у різні режимні моменти:

  • ранкова та корекційна гімнастика після сну;
  • всі види ігор;
  • організована діяльність дітей;

З метою зміцнення мімічних м'язів і губ можна проводити такі вправи:

  • жабка (посміхнутись, розтягнувши губки, а розслабити їх 1 – 2 – 3);
  • слоник (випнути трубочкою напружені зімкнуті губи 1 – 2 – 3);
  • полоскання (імітувати полоскання зубів);
  • парканчик (зімкнути верхні й нижні губи, посміхнутись 1 – 2 – 3;

Артикуляційні вправи:

  • лопатка (широкий язичок злегка висунутий з рота, покласти на нижню губу та розслабити);
  • хованки (широкий язичок витягнутий з рота, розслабити потримати в такому положенні 2 – 3 сек. і заховати в рот);
  • годинник (відкрити рота, висунути язик і рухати ним вліво та вправо. Слідкувати за тим, щоб язик не облизував губи);
  • гойдалка (відкрити рота, почергово кінчик язика тягнути до носика та підборіддячка 3 – 4 р.);
  • смакота (повільно облизати широким кінчиком язика почергово верхню та нижню губу);

Дихальні вправи:

  • квіточка (вдихнути через ніс, легенько видихнути через складені трубочкою губи);
  • морозець (зігріти долоні , вдихаючи та видихаючи повітря ротом);
  • вітер (глибоко вдихнути й видихнути повітря через рот);

Дорослий слідкує, щоб дитина не піднімала плечі і не надувала щоки під час виконання дихальних вправ.
Голосові вправи в роботі з дітьми раннього віку використовуються на поєднання голосних звуків. Це в основному вправи імітаційного характеру:

  • дитина плаче а – а – а або уа – уа – уа;
  • дитина загубилася ау – ау – ау;
  • кричить ослик іа – іа – іа;

Обов'язково потрібно дотримуватися гігієнічних вимог і не перенапружувати дитячі голосові зв'язки. Розвиток загальної моторики активізує мовленнєву діяльність дитини. Науковцями доведено, що мовленнєві центри і центри рухової діяльності знаходяться поруч. Активізація центрів рухової діяльності спричиняє активізацію мовленнєвих центрів. Тому вправи на координацію рухів, збереження рівноваги та їх виконання в певному темпі формує у дітей почуття певного ритму, що є основою формування фонематичного сприймання. Упродовж усього раннього віку чітко простежується залежність – разом з удосконаленням тонких рухів пальців відбувається і удосконалення мовлення. Дослідження засвідчують, що мовленнєві області формуються під впливом імпульсів, які відходять від пальців рук. Роботу з тренування пальців рук можна починати у віці 6 – 7 місяців з легкого масажу.

Найбільш ефективними є прийоми:

  • катання кульок з різного матеріалу;
  • перебирання великого дерев'яного намиста;
  • перебирання дрібних камінців насіння крупи;
  • складання пірамідок – втулок;
  • шнурування та застібання ґудзиків;
  • ігри з крупною мозаїкою, конструктором;
  • всі види зображувальної діяльності;
  • штрихування, обведення контурних зображень;
  • ігри – вправи з пальчиками;

Особливе місце серед таких ігор посідають народні пальчикові ігри “Сорока – ворона“, “Кую – кую чобіток“, “Печу – печу хлібчик“. Вони розвивають у малюка слухову зосередженість, підвищують мовленнєву активність, викликають позитивні емоції. А також дають змогу інсценізувати невеличкі фольклорні твори без використання спеціального дидактичного матеріалу.