Ви знаходитеся: Домашня Показники розвитку мовлення Розвиток мовлення дитини 3-го року життя

Розвиток мовлення дитини 3-го року життя

Головна статті
Розвиток мовлення дитини 3-го року життя
Особливості розвитку дитини в 2 півріччі
Сприяння розвитку дитини в 2-му півріччі
Всі сторінки

rozvytok

На третьому році життя мовлення дитини починає набувати зв'язного характеру. Одиницею мовлення поступово стає не слово, а речення. Ускладнюється та урізноманітнюється структура мовлення, вона збагачується за формою, характером висловлювань, кількісним складом. Швидкими темпами зростає словниковий запас: на початок третього року дитина використовує понад 200 слів (їх кількість в окремих дітей може бути удвічіутричі більшою). Малюк поки що неточно використовує правила, створює спочатку свої власні правила мовлення і лише поступово освоює зразки мовлення дорослого з їх правилами граматики. Дитина задає свої перші запитання: "Що це?", "Де?"

Коли їй виповнюється два з половиною роки, запитання урізноманітнюються, ускладнюються, з'являються нові: "Чому?", "Як?". Зростає інтенсивність звернень з ними малюка до рідних та близьких дорослих. Для мовлення дитини третього року життя характерна загальна пом'якшеність: багато звуків ще відсутні, малюк замінює їх більш легкими для вимовляння.

Так, шиплячі звуки (ш, ж, ч, щ) подекуди замінюються м'якими свистячими: "сапка" (шапка), "зюк" (жук), "цяйник" (чайник). Тверді свистячі легко замінюються м'якими ("сянчата"); приголоснийр відсутній або замінюється звуками лі, й: "йиба" (риба), "двелі" (двері). У віці двох з половиною років усвідомлення малюком свого невміння правильно вимовити слово завдає великого болю, викликає плач. Дитина вказаного віку уважна до особливостей мовлення, тонкощів вимови слів, граматичної будови мовлення.

Сприяння розвитку дитини в 1-му півріччі третього року життя

Усім'ї та ДНЗ дорослі створюють сприятливе середовище для розвитку мовлення дитини третього року життя - її вправляння у правильній звуковимові, збагаченні активного та пасивного словника, граматичній будові речень, стимуляції комунікативної активності. Батьки та педагоги розвивають у малюка здатність до узагальнень, вправляють в умінні перераховувати знайомі предмети та природні об'єкти, які входять до складу "посуду", "одягу", "меблів", "транспорту", "тварин", "рослин" тощо. Дорослі усвідомлюють: вважається нормою, якщо в процесі розвитку мовлення дитина час від часу зазнає труднощів у його становленні. Важливо аналізувати та контролювати процес становлення мовлення малюка, щоб своєчасно встановити, наскільки він потребує допомоги і якої саме.

Рідні та близькі дитині дорослі мають бути впевнені у відсутності різного роду фізичних труднощів (втраті або погіршенні в неї слуху, незарощенні верхньої губи або піднебіння тощо); мати уявлення про особливості її емоційних реакцій на різноманітні життєві ситуації; знати, чи достатній у неї досвід мовленнєвого спілкування з ними та іншими людьми (дорослими та дітьми); чи не надміру одноманітним та негативно забарвленим є зміст їхніх звернень до дитини ("Не можна", "Тихіше", "Замовкни" тощо); чи не надто часто значущі для дитини дорослі вдаються до критики, докорів, висміювання її мовленнєвих недоліків; чи не зловживають вони грою у "дитяче мовлення", переходячи на сюсюкання з нею. Більшість хлопчиків охоче пітримають розмову з дорослим у ході ознайомлення з назвами, способами застосування інструментів, приладів, апаратури тощо (доцільність цього пояснюється високою технізацією сучасного життя, яка вимагає коментарів дорослого щодо правил безпечного користування домашньою технікою).

Пошукову й дослідницьку діяльність доцільно супроводжувати мовленням, активізуючи його плануючу функцію. Важливо час від часу, враховуючи дорослішання малюка, поповнювати його бібліотеку новими книжками, які стимулюють бажання переповісти епізоди знайомих казок, невеликі вірші, прокоментувати ілюстрації.

Показники мовленнєвого розвитку дитини в 1-му півріччі третього року життя, що вважаються нормальними:

  • звуковимова стає чистішою; володіє більшістю звуків рідної мови; мовлення характеризується пом'якшеністю;
  • дитина починає усвідомлювати недоліки своєї звуковимови;
  • пасивний словник, як і раніше, переважає активний; інтенсивність використання слів в діалогічному мовленні зростає;
  • розуміє інструктивне мовлення; діє згідно з ним;
  • узагальнює родові поняття, використовує об'єднуючі слова;
  • з'являються перші запитання ("Що це?", "Де?");
  • мовлення набуває зв'язності; структура мовлення наближається до мовлення дорослого; дитина ще неточно використовує правила граматики, заміняє їх власними;
  • зростає чутливість до соціального змісту мовлення;
  • робить спроби встановити елементарні причинно-наслідкові зв'язки між предме- тами та діями з ними;
  • звернення до партнера-однолітка ситуативні, проте різноманітні за змістом, формою, мотивами.