Ви знаходитеся: Домашня Показники розвитку мовлення Розвиток мовлення дитини 2-го року життя - Особливості розвитку дитини в 2 півріччі

Розвиток мовлення дитини 2-го року життя - Особливості розвитку дитини в 2 півріччі

Головна статті
Розвиток мовлення дитини 2-го року життя
Сприяння розвитку дитини в 1 півріччі
Особливості розвитку дитини в 2 півріччі
Сприяння розвитку дитини в 2 півріччі
Всі сторінки

Особливості розвитку мовлення дитини в 2-му півріччі 2-го року життя.

Удворічному віці вдосконалюється розуміння дитиною мовлення дорослих та формується її власне мовлення. Спілкування з людьми та предметні дії потребують використання активного мовлення, на основі якого у дитини розвиваються узагальнення та символічна функція мислення. Зростаюча особистість активно освоює мову: від розуміння одиничної схожості вона переходить до все ширших і точних узагальнень (за допомогою одного й того ж слова виражає різноманітні значення). Дворічна дитина знає, що слова, якими означають знайомі їй предмети, стосуються тих самих предметів на картинках.

Протягом другого року життя вдосконалюється уміння оперувати словом, все частіше дитина починає використовувати у спілкуванні з дорослими дво-трислівні речення. Дитина починає чіткіше усвідомлювати зовнішній зв'язок між предметом, явищем і його знаком (словом). Вона осмислено реагує на мовлення оточуючих, починає сприймати звуки мови відповідно до їх фонематичних ознак, у спілкуванні базується на комунікативній функції мовлення. Здатна групувати та узагальнювати предмети на основі спільних ознак, базується на правильному звуковому образі слова, починає усвідомлювати, що існує правильна й неправильна вимова звуків, вказувати на це оточуючим. Поступово однослівні сполучення замінюються двослівними, дитина починає використовувати правила словозміни, вдається не лише до теперішнього, а й до дієслів минулого часу, іменників у множині. У кінці другого року життя мовлення поступово починає набувати зв'язного характеру.

Для дворічної дитини слово раніше набуває пускового, ніж гальмівного значення: їй значно легше за словесною вказівкою дорослого розпочати якусь дію, ніж перервати вже розпочату, зупинитися. Більшість дітей на початку раннього дитинства вже починають розуміти значення слова "не можна", однак заборона ще не діє на них так магічно, як того прагнуть дорослі.

Змінюється ставлення до оточуючих людей: хоча, як і раніше, малюк цінує спілкування у знайомому товаристві дорослих та однолітків, епізодично він іде на емоційно-словесний контакт з малознайомими та чужими людьми. Дитина, якій виповнилося два роки, критично ставиться до неправильної звуковимови дорослих, проте власне спотворення не викликає в неї негативних емоцій. Ідентифікує виразні емоційні стани людини і деякі з них називає. Здебільшого вона широко застосовує до 300 слів, інтенсивно збагачуючи свій лексичний запас. Виконує прохання, інструкції, доручення дорослого; може певним чином модифікувати та ускладнити їх (на прохання зачинити двері вона спочатку зачиняє їх, а потім знову відчиняє). Поетапно починає оволодівати реченням: все частіше використовує прості кількаслівні (без узгодження) речення з однорідними членами, з єднальним сполучником; складні речення без сполучника.

Звертання до партнера по спілкуванню набуває різноманітного інтонаційного та смислового забарвлення: дитина просить, вимагає, закликає, наполягає, капризує, констатує. Охоче розмовляє зі своїми іграшками. Дії дорослих коментує окремими словами, короткими реченнями.

Власне мовлення включене в її предметну діяльність (в процес годування ляльки, будування місточка тощо). Поступово дитина надає словам самостійного, відокремленого від супроводжуючих дій арактеру, адекватно позначає ними різні об'єкти довкілля. Засвоєння дитиною назви предмета відбувається за активної самостійної дії з ним (наближення, обстеження, дії). Вона використовує самостійне мовлення як регулятор власної поведінки та організації своїх дій (наказує собі). Користується діалогічною формою ситуативного мовлення, активізує запитальну форму комунікації. З власної ініціативи у мовленні репродукує теперішні події, реальні предмети та творить короткі описові розповіді на основі минулого досвіду.