Ви знаходитеся: Домашня Показники розвитку мовлення Розвиток мовлення дитини 2-го року життя

Розвиток мовлення дитини 2-го року життя

Головна статті
Розвиток мовлення дитини 2-го року життя
Сприяння розвитку дитини в 1 півріччі
Особливості розвитку дитини в 2 півріччі
Сприяння розвитку дитини в 2 півріччі
Всі сторінки

dytyna

Другий рік життя є особливим у розвитку мовлення: розпочинається нова стадія - стадія активного мовлення - з перших місяців другого року життя, і відкривається вона етапом автономного мовлення. Дитина спочатку використовує аморфні слова-корені, виділяючи їх з мовлення дорослих. Таким однокореневим словом півторарічний малюк означає цілий ряд предметів ("де" може означати "дерево", "дівчинку"; "па" - "впав", "лопатка", "палиця"). Суттєвою ознакою цього періоду розвитку мовлення є відсутність узагальнень (дитина розуміє значення слів "стіл", "стілець", "шафа", проте не знає, що означає слово "меблі").

Особливості розвитку мовлення дитини в 1-му півріччі 2-го року життя.

Період автономного мовлення закінчується приблизно у півтора року (в окремих дітей це може відбутися на декілька місяців раніше). Автономне мовлення заміняється так званим "телеграфним" мовленням, яке спочатку виглядає як використання дитиною однослівних сполучень, які виражають смисл цілого речення. Малюк використовує слова, які означають предмети, пов'язані з його бажаннями та інтересами. Набір слів досить індивідуальний і визначається набором предметів, які знаходяться в оточенні малюка. Навчившись використовувати ці слова у певній ситуації, півторарічна дитина вдається до них і в інших випадках, іноді не помічаючи підміни. За своїм складом це переважно іменники спочатку жіночого, а потім чоловічого роду, дієслова, рідше прикметники, які використовуються в однині.

У віці від року до півторарічного віку активний словник дитини, як правило, не розширюється, кількість слів, які вона вимовляє, майже не збільшується. Цей період відведено природою для накопичення і розширення пасивного словника - набору слів, які дитина розуміє, на які адекватно реагує, але які ще не вимовляє.

Мовлення дитини розвивається інтенсивно завдяки активному спілкуванню з дорослими. Збільшується кількість понять, предметів, явищ, які дитина розуміє навіть за їх відсутності; вона вдається до елементів систематизації, розподілу, групування предметів на основі зовнішніх яскравих ознак. Малюк розуміє мовлення дорослих, адекватно реагує на заборону, прохання, доручення. Цікавість до свого тіла супроводжується назвою його частин, намаганням повторити відповідні слова за дорослими та віднайти аналогічні в іншій людині, тварині, іграшці. Дитина знає своє ім'я, імена близьких людей, тварин, що живуть поруч, ознаки-характеристики відомих їй предметів. Вона радіє, коли чує своє ім'я, відгукується на нього поворотом голови, поглядом, словом, наближається при запрошенні.

Півторарічний малюк може самостійно виявляти елементи моральної активності: пригощає, жаліє, годує тощо; супроводжує свої дії примовлянням. Активно використовує емоційно-жестове та емоційно-рухове мовлення. Словниковий запас сягає 40 слів. Більшість аморфних слівречень мають ситуативний характер, означають широкий спектр навколишніх предметів і невіддільні від дій. Дитина проходить етап від неадекватної реакції на прохання або доручення до правильного виконання дій. її звуковимова поки що залишається недосконалою.


Сприяння розвитку дитини в 1-му півріччі другого року життя

Важливо створювати в сім'ї та ДНЗ сприятливі умови для мовленнєвого розвитку дитини: часто з нею розмовляти, чітко вимовляти звуки, висловлюватися доступно, правильно інтонувати своє мовлення, заохочувати малюка до наслідування, схвалювати не лише його вдалі, але й невдалі спроби, які засвідчують старанність дитини, її бажання заговорити. Цьому сприятимуть різноманітні словесні ігри, використання фольклору, читання казок, повтор потішок та забавлянок. Важливо, щоб дитина охоче сприймала гру у слова, за власною ініціа тивою вслуховувалася у вимовляння слів дорослим, роздивлялася, як при цьому він тримає губи, язик, зуби. Сміх, веселощі, практична діяльність, урізноманітнення ситуацій, багаторазове добровільне повторення дитиною окремих слів сприятимуть активізації її мовлення, виховуватимуть в неї позитивне ставлення до цього процесу.

Дорослі мають усвідомлювати, що протягом перших шести місяців другого року життя інтенсивно розвивається пасивний, а не активний словник малюка. Тому не варто передчасно бити на сполох, прискорювати час, наполягати на тому, щоб малюк вимовляв нові слова. Це може призвести до перенапруження вищої нервової діяльності, до розвитку невротичних реакцій, німоти та заїкання. Можна орієнтуватися на таку динаміку зростання словника дитини: у віці 1-1,2 року максимальним вважається словник, який нараховує близько 58 слів; мінімальним - З слова; півторарічний малюк може вживати від 4 до 232 слів. Така значна різниця засідчує, що основним орієнтиром для дорослого мають виступати вікові та індивідуальні особливості дитини; його мудре ставлення до мовленнєвого розвитку дитини. Якщо вона багато чого розуміє, адекватно реагує на звернення батьків та педагогів, це означає нормальну динаміку розвитку її пасивного словника. А це є важливою передумовою поступового, відповідно до дозрівання організму та психіки зростання активного словника дитини.

Водночас батькам і педагогам не завадить знати: якщо автономне мовлення (використання однокореневих слів для означення одночасно цілого ряду предметів) не завершується у півторарічному віці, затримується у дитини до трьох або більше років, це може свідчити про аномалії у психічному розвитку. Звернення за консультацією до кваліфікованого фахівця в цьому випадку буде своєчасним і корисним.

Оскільки мовлення формується у спілкуванні, батькам і педагогам слід опікуватися тим, як його оптимізувати, зробити змістовним, цікавим, приємним за формою. Не слід забувати, що в дитини цього віку виникає здатність до вибіркового наслідування. Отже, вона можезапозичити не лише позитивні, але й негативні зразки спілкування, почати орієнтуватися на останні як життєво продуктивні. Тому контроль за змістом та формою звернень дорослого до дитини є важливою умовою її повноцінного мовленнєвого розвитку.

Показники мовленнєвого розвитку дитини в першому півріччі другого року життя, що вважаються нормальними:

  • інтенсивно зростає кількість слів, збільшується активний словник полегшуючого типу (моня, руця, цяця, киця тощо);
  • встановлюється тісний зв'язок між предметом, явищем, ознакою та словом, що їх означає;
  • виконує прохання, інструкції, доручення від простих до складних, надаючи їм елементів власної модифікації чи ускладнення;
  • самостійне мовлення стає основним засобом спілкування;
  • подовгу емоційно белькоче, підсилюючи мімікою, жестами, інтонацією;
  • звуковимова недосконала, зароджуються зачатки усвідомлення правильної ви- мови звуків;
  • активно вживає слова-речення, з'являються кількаслівні речення.

Особливості розвитку мовлення дитини в 2-му півріччі 2-го року життя.

Удворічному віці вдосконалюється розуміння дитиною мовлення дорослих та формується її власне мовлення. Спілкування з людьми та предметні дії потребують використання активного мовлення, на основі якого у дитини розвиваються узагальнення та символічна функція мислення. Зростаюча особистість активно освоює мову: від розуміння одиничної схожості вона переходить до все ширших і точних узагальнень (за допомогою одного й того ж слова виражає різноманітні значення). Дворічна дитина знає, що слова, якими означають знайомі їй предмети, стосуються тих самих предметів на картинках.

Протягом другого року життя вдосконалюється уміння оперувати словом, все частіше дитина починає використовувати у спілкуванні з дорослими дво-трислівні речення. Дитина починає чіткіше усвідомлювати зовнішній зв'язок між предметом, явищем і його знаком (словом). Вона осмислено реагує на мовлення оточуючих, починає сприймати звуки мови відповідно до їх фонематичних ознак, у спілкуванні базується на комунікативній функції мовлення. Здатна групувати та узагальнювати предмети на основі спільних ознак, базується на правильному звуковому образі слова, починає усвідомлювати, що існує правильна й неправильна вимова звуків, вказувати на це оточуючим. Поступово однослівні сполучення замінюються двослівними, дитина починає використовувати правила словозміни, вдається не лише до теперішнього, а й до дієслів минулого часу, іменників у множині. У кінці другого року життя мовлення поступово починає набувати зв'язного характеру.

Для дворічної дитини слово раніше набуває пускового, ніж гальмівного значення: їй значно легше за словесною вказівкою дорослого розпочати якусь дію, ніж перервати вже розпочату, зупинитися. Більшість дітей на початку раннього дитинства вже починають розуміти значення слова "не можна", однак заборона ще не діє на них так магічно, як того прагнуть дорослі.

Змінюється ставлення до оточуючих людей: хоча, як і раніше, малюк цінує спілкування у знайомому товаристві дорослих та однолітків, епізодично він іде на емоційно-словесний контакт з малознайомими та чужими людьми. Дитина, якій виповнилося два роки, критично ставиться до неправильної звуковимови дорослих, проте власне спотворення не викликає в неї негативних емоцій. Ідентифікує виразні емоційні стани людини і деякі з них називає. Здебільшого вона широко застосовує до 300 слів, інтенсивно збагачуючи свій лексичний запас. Виконує прохання, інструкції, доручення дорослого; може певним чином модифікувати та ускладнити їх (на прохання зачинити двері вона спочатку зачиняє їх, а потім знову відчиняє). Поетапно починає оволодівати реченням: все частіше використовує прості кількаслівні (без узгодження) речення з однорідними членами, з єднальним сполучником; складні речення без сполучника.

Звертання до партнера по спілкуванню набуває різноманітного інтонаційного та смислового забарвлення: дитина просить, вимагає, закликає, наполягає, капризує, констатує. Охоче розмовляє зі своїми іграшками. Дії дорослих коментує окремими словами, короткими реченнями.

Власне мовлення включене в її предметну діяльність (в процес годування ляльки, будування місточка тощо). Поступово дитина надає словам самостійного, відокремленого від супроводжуючих дій арактеру, адекватно позначає ними різні об'єкти довкілля. Засвоєння дитиною назви предмета відбувається за активної самостійної дії з ним (наближення, обстеження, дії). Вона використовує самостійне мовлення як регулятор власної поведінки та організації своїх дій (наказує собі). Користується діалогічною формою ситуативного мовлення, активізує запитальну форму комунікації. З власної ініціативи у мовленні репродукує теперішні події, реальні предмети та творить короткі описові розповіді на основі минулого досвіду.


Сприяння розвитку дитини в 2-му півріччі другого року життя

Організовуючи спілкування з дворічною дитиною, дорослі беруть до уваги особливості мовленнєвого розвитку у цей віковий період. Йдеться передусім про готовність дитини перейти від користування словом до оперування реченнями; про суттєве розширення кола спілкування малюка; про зміну однослівних сполучень двослівними та трислівними; про здатність дитини використовувати правила словозміни, застосовувати не лише теперішній, але й минулий час, множину іменників. Про важливість усього, що оточує його вдома та ДНЗ, визначає індивідуальний характер його мовлення.

Батьки та педагоги мають усвідомлювати свою велику відповідальність як за темп мовленнєвого розвитку дитини, так і за її ставлення до мовлення як процесу. Штучне прискорення активного говоріння, намагання продемонструвати іншим мовленнєві здобутки малюка, багаторазове повторювання з ним одного й того ж, використання погроз, покарань та залякувань можуть негативно позначитися на мовленнєвому розвитку дитини, викликати негативізм поведінки, призвести до невротичних проявів.

У сім'ї та ДНЗ бажано уникати спроб уподібнювати мовлення дорослого до дитячого мовлення, шаблонності у змістовому наповненні та побудові форми висловлювання. Чітка вимова, доступне за змістом та структурою речення, доброзичлива тональність звернень дорослого сприятимуть активному просуванню малюка по шляху свого мовленнєвого вдосконалення. Цьому ж сприятиме розширення дорослими життєвого простору, який має можливість освоювати дитина, забезпечення доступності його обстеження, надання їй права ознайомлюватися з його різноманітними об'єктами, запитувати про них та одержувати чітку відповідь.

Важливо, щоб мовленнєве середовище, яке оточує дитину, було насичене належними зразками мовленнєвої культури, доступними малими фольклорними формами. Особливої уваги дорослих заслуговує виховання у дитини потреби, готовності та вміння спілкуватися з різними людьми - не лише рідними і знайомими, але й чужими. Допомогти малюкові зорієнтуватися в тому, з ким, як саме і в яких випадках спілкуватися (не спілкуватися), мають у першу чергу батьки. Слід навчати дворічну дитину поводитися привітно-відсторонено щодо чужих людей, не цуратися всіх підряд, підтримувати легку розмову, відповідати усмішкою на доброзичливість, але водночас не сідати на руки до будь-кого, не брати від сторонніх подарунків без дозволу батьків.

Украй важливо зберегти у малюка довірливе ставлення до дорослого оточення, але водночас означити демаркаційну лінію між поняттям "свій" і "чужий", особливостями поведінки з кожною з цих категорій людей. Оскільки для маленької дитини звук власного імені є найприємнішим, батькам і педагогам варто періодично варіювати звернення до дитини на ім'я, частіше звертатися пестливо, використовуючи ніжні прізвиська, емоційно забарвлюючи його.

Багатьох цікавить, скільки слів має говорити малюк дворічного віку. Варто нагадати, що кількісні показники, поперше, характеризують лише активний словник дитини і, по-друге, вони дуже індивідуальні. Так, у віці 1,6-1,8 року максимальна кількість слів може становити понад 380, а мінімальна - близько 30; у 1,9-2,11 максимальна налічує близько 700, а мінімальна - понад 40; на кінець другого року життя це співвідношення суттєво змінюється: максимальна кількість слів становить понад 1220, а мінімальна - 45. Беручи цю інформацію до уваги, дорослим слід поставитися до неї помірковано: низька кількість активно використовуваних дворічною дитиною слів не є показником відставання її у психічному та мовленнєвому розвитку, а висока - однозначним свідченням її обдарованості та подальшої життєвої успішності.

Варто звертати увагу не стільки на кількісні, скільки на якісні характеристики мовлення дитини цього віку - її вміння слухати і чути, адекватно реагувати на почуте, самостійно будувати власні висловлювання, радісне сприйняття процесів слухання і говоріння. Створення сприятливих умов для поступового переходу дитини від емоційно-жестового, емоційно-рухового мовлення до фразового - важливе завдання батьків і педагогів.

Показники мовленнєвого розвитку дитини в другому півріччі другого року життя, що вважаються нормальними:

  • розуміє смисл слова, фрази;
  • активно аналізує мовлення дорослих, помічаючи та засуджуючи спотворення;
  • інтенсивно зростає обсяг словникового багатства;
  • оволодіває поширеним реченням та елементами складного;
  • з'являється граматичне оформлення речень;
  • самостійне мовлення набуває статусу регулятора поведінки дитини;
  • інтенсифікується процес переведення слів з полегшеної форми до словникових варіантів;
  • з'являються початки описових розповідей з емоційним забарвленням.