Ви знаходитеся: Домашня Показники розвитку мовлення Розвиток мовлення дитини першого року життя - Сприяння розвитку 10 - 12 місячної дитини

Розвиток мовлення дитини першого року життя - Сприяння розвитку 10 - 12 місячної дитини

Головна статті
Розвиток мовлення дитини першого року життя
Сприяння розвитку 2 - 3 місячної дитини
Сприяння розвитку 4 - 6 місячної дитини
Сприяння розвитку 7 - 9 місячної дитини
Сприяння розвитку 10 - 12 місячної дитини
Всі сторінки

Сприяння розвитку 10 - 12 місячної дитини

Спілкуючись з немовлям, дорослий має охоче говорити, застосовувати приємні для його слуху інтонації, посміхатися, пестити дитину, повторювати і проспівувати звуки, часто промовляти зрозумілі йому слова (мама, тато, баба, ім'я дитини тощо). У систематичних контактах дорослого з малюком гукання набуває більшої активності, дитина стає ініціатором подібних "розмов". Поступово дорослий спонукає активність немовляти не тільки розмовою, а й самою своєю присутністю, усмішкою, поглядом "очі в очі". Затихання дитини під час вечірнього спілкування свідчить про концентрацію її зорової та слухової уваги, яка є передумовою розвитку її фонематичного слуху. Правильно вчиняє дорослий, коли використовує у спілкуванні з немовлям не лише слова - ознаки предметів найближчого оточення, але й назви найпростіших явищ природи, рослин і тварин, якостей людей, різних видів мистецтва музика, картина, віршик).

У взаємодії з дитиною першого року життя батькам і педагогам доцільно максимально використовувати малі фольклорні форми, які спонукають її до рухової активності підстрибування, плескання в долоні, змахування руками, тупання ногами тощо. Саме поєднання слова з відповідною дією сприяє розумінню дитиною мовлення оточуючих людей, створює належні умови для поступового оволодіння нею елементарним словом. Мовчазний, неусміхнений, суворий, стриманий у прояві емоцій, з вадами мовлення дорослий - гальмо на шляху мовленнєвого розвитку дитини першого року життя, її мовленнєвої комунікації.

Предмети, явища, дії, які зацікавили дитину, мають називатися дорослим повними літературними словами, що сприятиме збагаченню пасивного словникового запасу дитини першого року життя . Він має значно перевищувати активний словник і дозволить дитині розуміти імена близьких людей, назви свійських тварин, довколишніх предметів, іграшок, їх якостей, дій з ними ("Дай лялю", "Віднеси мамі цукерку", "Молоко гаряче", "М'яч закотився під стіл" тощо). Оскільки у дівчаток дещо раніше з'являються перші слова, ця закономірність вимагає від дорослого більшої уваги до мовленнєвого розвитку хлопчиків (частіше повторювати назви явищ, станів, предметів з паралельним демонструванням їхніх якостей, дій з ними).

Важливим шляхом мовленнєвого розвитку немовляти є його заохочення до ігрових словесних вправ: ховання обличчя та відкривання його ("ку-ку"), притупування ногами "дожену-дожену-дожену"), сваріння пальцем ("ну-ну-ну"), огладжування по голівці ("Женя цяця") тощо. Дорослі мають створити вдома належне мовленнєве середовище - використовувати якісні зразки українського мовлення, прості за звукобудовою слова, елементарні за структурою речення, приємні за тональністю вирази, супроводжувати їх відповідними емоціями, мімікою та жестами.

Використання батьками або педагогом одночасно звернень до немовляти українською, російською або іншими мовами може ускладнити процес її становлення і розвитку. Небажано використовувати українську мову лише в ході вечірніх ігор-занять з малюками, спеціально спрямованих на ознайомлення з нею, а з часом і на її засвоєння, а у спілкуванні поза ними - російську.

Показники мовленнєвого розвитку дитини віком 2 - 3 місяці вважаються нормальними:

  • з'являється белькотіння - монолог;
  • склади, які белькоче малюк, схожі на короткі речення;
  • наслідує звуки, якщо дорослий спонукає його до цього;
  • качає головою ("ні"), якщо чогось не хоче; вимовляє 5-10 осмислених слів; реагує голосом на музику;
  • відгукується на своє ім'я та на прохання "Дай мені";
  • помахує рукою, прощаючись з дорослим; розуміє заборону "ні", "не можна";
  • на прохання дорослого знаходить і приносить відомий предмет; показує пальцем на те, що його зацікавило, чекає коментарю дорослого.